Міжнародна конференція під такою назвою відбулася в Одесі за підтримки регіонального представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні спільно з Одеським філіалом Національного інституту стратегічних досліджень та Інститутом зовнішньої політики Дипломатичної академії Міністерства закордонних справ України.

Серед етнополітичних конфліктів на теренах колишнього СРСР придністровський є найбільш актуальним для нас, – стверджує автор

Історичний аспект через призму емоційної відстороненості (закінчення)

Відомий американський фахівець із балканських проблем Гордон Бардос, заступник директора Хариманового інституту при Колумбійському університеті в Нью-Йорку досліджує ймовірні регіональні та глобальні впливи, які може мати проголошення незалежності Косово. Спеціально для „З.С.” автор аналізує причини і наслідки визнання Косова як держави Сполученими Штатами і Європейським Союзом. З точки зору американського вченого, такий крок може призвести до цілої низки негативних консеквенцій.

Наскільки далеко розійшлися Придністров’я та Молдова та чи стає через це Придністров’я ближчим до України

(продовження, початок – у «З.С.» № 5, 6)

Історичний аспект через призму емоційної відстороненості (початок – у «З.С.» № 5)

Історичний аспект через призму емоційної відстороненості

Ситуація навколо Косова привела до колізії двох основних принципів міжнародного права – права націй на самовизначення та непорушності кордонів. Після одностороннього проголошення албанцями Косова незалежності право націй на самовизначення вважатиметься пріоритетнішим, і цим прагнутимуть скористатися численні сепаратистські режими як в Європі, так і за її межами.

Зазвичай постелекторальні заворушення в країнах колишнього Союзу найчастіше порівнюють з українським Майданом та помаранчевою революцією 2004 року. Поза всяким сумнівом, подібності між цими подіями та українською революцією можна віднайти майже в усіх протестах – Баку зразка 2005 року, Мінськ та Бішкек – 2006 року та нині Єреван – 2008 року. У кожній з перелічених столиць опозиція намагалася реалізувати сценарій, де готовність мас вийти на вулицю і проголосувати ногами вирішувала все. Головним завданням такої мобілізації було доведення втрати режимом легітимності. Та відомо, що просте тупотіння ногами навряд чи може призвести до революції. Щоб стати дієвими, громадяни потребують лідерів, політичних структур і стратегій.

Не можна сказати, що березневий конфлікт, в якому брали участь із одного боку Колумбія, а з іншого – Еквадор, підтриманий Венесуелою, конфлікт, який ледь не перетворився на справжню війну, став несподіванкою для тих, хто має відношення до зовнішніх справ. Сталося інше. Практично всі експерти та журналісти, які розглядали конфлікт, погодилися, що він став тим симптомом, який прямо вказав на зміни у світі. У цілому ж можна виділити кілька тенденцій висвітлення конфлікту: зростання ролі впливу подій на світ у Латинській Америці, падіння впливу США у цьому загадковому для пересічних європейців регіоні, а також переформатування та реванш лівих ідей у Латинській Америці з перспективою їх повернення до Старого Світу. З певними застереженнями можна говорити й про те, що формування нового центру сили та прийняття рішень, на який має перетворитися Латинська Америка, просунулося досить далеко. Традиційно ж у конфлікті можна побачити «стару пісню на новий лад» – оскільки Латинська Америка давно була полем бою між транснаціональними корпораціями та різноманітними ідеологіями. Попри розвиток інформаційних технологій та комунікацій, частини світу стають ближчими одна до одної лише у відносному ступені. Насправді ж проблеми Латинської Америки залишаються для цілковитої більшості європейців та українців якимось побічним продуктом світової політики та економіки. Розуміння ж того, що відбувається там, та справжня зацікавленість прийдуть нескоро.

Поняття тероризму в національному антитерористичному законодавстві Росії, країн Центральної Азії та України: порівняльний аналіз