Практично щозими на початку ХХІ ст. перед Україною постає проблема партнерства, договорів, обсягів, цін щодо отримання імпортних енергоносіїв, передусім газу. На цьому тлі молоде та й середнє покоління українців, найшвидше, не знає, що наша Україна, тоді радянська союзна республіка, була головною в складі СРСР постачальницею блакитного палива за кордон. У структурі зовнішньоекономічних зв’язків Радянського Союзу як держави з екстенсивною системою господарювання експортний акцент робився на енергоносії та інші види ресурсів. Це, зокрема, приводило до активного визискування України, надра якої всередині ХХ ст. на газ і нафту були помітно багатшими, ніж сьогодні.
Сучасна одиссея /
Юрій ПАХОМОВ, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, академік, доктор економічних наук, професор Тепер громадяни України можуть працювати в Польщі раз на півроку впродовж трьох місяців без спеціального запрошення. “Ми хочемо, щоб українцям було ще простіше отримувати роботу в Польщі”, – прокоментував це рішення свого уряду віце-прем’єр з праці та соціальної політики Польщі Казимір Кучерський. За офіційними даними, в країні не вистачає кількох тисяч робітників, а півтора мільйони іноземців шукають тут заробіток. У свою чергу, Євросоюз відкрив ринок праці для висококваліфікованої робочої сили з країн, які не входять до ЄС, у галузі економіки та соціального забезпечення, ввівши в обіг “блакитні картки”. “Те, що коїться на міжнародному робочому ринку – це і є результат того, що відбувається сьогодні у Європі, і тих процесів, які існують у нас, – вважає директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Юрій ПАХОМОВ. – Європа старішає, поглинається третім світом. Європа – заклякла у розкоші. Тобто рівень добробуту і масштаби соціальних підтримок і виплат такі, що людина може й не намагатися бути трудоголиком. В Європі вона може собі дозволити працювати два-три дні на тиждень або по півдня. Іншу частину часу людина може витрачати на спорт, мандрівки, різноманітні задоволення. Тобто тієї Європи, яка була успішною завдяки протестантській етиці, вже немає”. Своїми роздумами Юрій Миколайович ПАХОМОВ поділився з кореспондентом “З.С”.
На початку ХХІ століття група країн-лідерів розширилася за рахунок Індії та Китаю, які, разом зі США, ЄС та Японією, дедалі частіше формують тенденції світового розвитку і, за оцінками експертів, у наступні десятиріччя їх роль ще більше зросте. Ця тенденція створює сьогодні нові виклики та загрози сталому розвитку світу й навколишньому середовищу нашої планети, вивчення яких є надзвичайно актуальним. Це допоможе вже сьогодні окреслити дестабілізуючі фактори розвитку та завчасно створити механізми їх попередження або мінімізації як на регіональному так і на глобальному рівні.