Вячеслав ЦІВАТИЙ
25.01.2012, 18:28

Іслам, що тривалий час не сприймався християнським світом, усе частіше заявляє про себе як з позитивного, так і негативного боку (згадати хоча б події вересня 2001 року) . Таке відокремлене співіснування поставило на порядок денний початку XXI ст. проблему релігійного фактора в глобалізаційних світових процесах. Іслам, виявляючи сильну релігійну активність, є, як слід констатувати на сьогодні, суттєвим фактором сучасної політичної історії. Постає він із разючою впевненістю в правоті своєї справи, мотивуючи це тим, що духовні основи християнства та божественна мудрість, про яку віщує апостол Павло (Кор. 2), який усвідомлює себе «домобудівником таїн Божих» (Кор. 4:1), ось-ось зникнуть зі свідомості людей. Ні в кого не виникає заперечень щодо постулату про мирне співіснування різних світових релігій і культур, співіснування ісламського та православного світів у геополітичній рівновазі. І можливо, як приклад, у цій статті розглянуто унікальний феномен співіснування християн і мусульман на Близькому Сході. На початку ХХІ ст. ця тема є вельми актуальною, адже стабільність політичного розвитку будь-якої держави багато в чому залежить від вирішення етононаціональних, етнополітичних та етнокультурних проблем із урахуванням суперечливих і взаємопов’язаних процесів глобалізації та національної самоідентичності що виникають у світі.

Продовження читайте в журналі "Зовнішні Справи" №1, 2012 р.